Батькам важко дозволити своїм дітям припускатися помилок. У статті надано рекомендації для того, щоби спокійно розібратись, чи дійсно це так страшно, якщо ваша дитина опинилась не межі провалу чи вже отримала ту оцінку, якої більш за все боялася. (Детальніше за посиланням http://childdevelop.com.ua/articles/edu/134/)

Ваша дитина прийшла додому з незадовільною оцінкою за контрольну роботу? У такому випадку її можна розцінювати наступним чином: оцінка може відображати відсутність у дитини розуміння предмету або педагогічну спробу вчителя, що не вдалась. Адже діти мають різні стилі навчання, а педагоги – різні методики навчання, тому дуже складно визначити, на що конкретно в даному випадку вказує погана оцінка. Але незалежно від того, як ви визначили її для себе, чи не є така «невдача» невід’ємною частиною процесу навчання – у класі або поза ним?

«Двійка» не завжди свідчить про відсутність розуміння матеріалу. Іноді до незадовільної оцінки призводить не виконане домашнє завдання або відсутність ентузіазму по відношенню до предмета чи вчителя, який викладає цей предмет. Можливо, ваша дитина, як і багато інших школярів, просто зробила не дуже вдалий вибір: вона відклала підготовку до іспиту на якийсь час або відстрочила початок роботи над твором. Ви як батьки можете в такій ситуації вчинити мудро й дозволити дитині зазнати невдачі, щоб отримати урок зі свого «гіркого» досвіду.

Дуже бажано, щоб ви скористались таким способом реагування як найкращим, хоча батьки рідко вважають його чимось добрим і доречним. Дітям корисно вчитись на помилках, але вони не завжди здатні прийняти це правильно, бо, дивлячись на оцінку, думають про те, як вона впливатиме на їхній статус відмінника, або про те, що вдома на них чекатимуть розсерджені батьки.

По можливості необхідно перетворювати зазнану невдачу на позитивні враження від навчання. Наприклад, дітям можна пояснювати ситуацію таким чином. Дуже часто щоби щось побудувати, доводиться стикатися з різними труднощами. І, можливо, «цеглинки» нашої будівлі (процесу навчання дітей) можуть надколотися чи зламатися, але будівництво – це і є той процес, коли щось можна зламати, обтесати, розібрати й перебудувати, щоб у кінцевому результаті наша будівля стала міцною. У підсумку діти приймають такий погляд, і не тільки тому, що це легше для сприйняття, а й тому, що на них уже не існує академічного тиску.

Однак батькам усе одно важко дозволити своїм дітям припускатися помилок. Ось невеличкі рекомендації для того, щоби спокійно розібратись, чи дійсно це так страшно, якщо ваша дитина опинилась не межі провалу чи вже отримала ту оцінку, якої більш за все боялася.

Попросіть пояснення. Якщо ваша дитина не розуміє виправлень учителя, зроблених червоним кольором, вона повинна неодмінно попросити пояснити їй ці нюанси. Якщо на цьому етапі дитина не отримає тематичних інструкцій і не відчуватиме наставництва, це може негативно відбитись на її подальшому навчанні. Залежно від реакції однолітків, власної самооцінки, системи підтримки та зворотного зв’язку, встановленого з дорослими, діти можуть розцінити свій провал як щось украй негативне. Тому вони потребують інструкцій і корекції, щоби знати, як сприймати помилки чи відсутність успішного результату, з якої позиції дивитись на них, а також те, як наступного разу все виправити й виконати завдання краще.

Підтримайте позитивні сторони. Найкраще, що можуть зробити батьки, це вислухати, розібратись і підкреслити позитивні моменти того, що сталось, навіть коли дитина отримує найнижчу оцінку. Заохочуйте дитину розглядати нову інформацію як отриману мудрість. Краще підійти до шкільних невдач не з позиції формулювання «Ти не склав контрольну», а з позиції «Ти просто не був підготовлений до цієї контрольної». У будь-якому випадку, набагато простіше буди визнати, що це було результатом якоїсь бездіяльності, а не якимось наявним негативом у самої дитини.

Винагорода за прийняття ризику. Ваша дитина може отримати погану оцінку за контрольну, тому що спробувала щось зробити й це не спрацювало – але вона спробувала, ризикнула. Узагалі, трохи парадоксально, що в нашій системі шкільної освіти дітей учать уникати якихось помилок, адже це ті ризики й невдачі, які пізніше принесуть найкращі дивіденди чи цінні уроки. Якщо ваша дитина для шкільного завдання вибрала якусь важку тему або розпочала свій твір із занадто сміливого введення і в кінцевому рахунку зазнала невдачі, визнайте її спробу як чудовий шанс спробувати щось нове.

Не відмахуйтесь від запитання, яке здається вам неважливим. Дайте відповіді на запитання вашої дитини, навіть якщо вони звучать якось тривіально і здаються дуже простими. Ми думаємо зовсім не так, як діти, тому повинні бути готовими приймати і пристосовуватись до їхнього стилю навчання. Якщо ваша дитина перестане бути допитливою, вона може відчути себе збентеженою й навіть «нерозумною». Тому завжди старайтеся заохочувати її здорову допитливість, чи то по відношенню до шкільних занять, чи то до чого-небудь іншого.

Оцініть ситуацію. Попросіть учителя показати вам тематику завдань уже зарахованої контрольної, з якою ваш школяр не дуже добре впорався, а потім спитайте, чи розуміє зараз ваша дитина сенс попереднього завдання. Якщо цей тип завдань вона й далі продовжує розв’язувати з помилками, це означає, що вона так і не зрозуміла сенс задання. Але треба враховувати, що є такі учні, які просто не дуже добре сприймають і справляються з тестовими завданнями, і при цьому знають предмет краще, ніж будь хто у класі. Кожний школяр унікальний. Іноді дитина просто використовує в навчанні невірний матеріал чи не знає, як вивчити ту чи іншу тему (або як підійти до певного типу тестового формату).

Зверніть увагу на те, що відбувається поза класною кімнатою. Зовнішні фактори можуть призвести дітей до зниження працездатності й результативності. Такими факторами можуть бути тривожність у відношенні до майбутнього тесту чи контрольної, нестача або відсутність сну, хвороба, стрес, внутрішня напруга, зміни у звичному порядку подій у сім’ї чи смерть близької людини. Не думайте, що ваша дитина має якийсь особливий імунітет до якого-небудь з перерахованих факторів.

Плануйте свій час. Допоможіть вашій дитині створити календар, в якому вона не тільки буде відмічати майбутні дати тесту чи контрольної, а й відстежувати час навчання, який необхідно буде спланувати з урахуванням строків. Визначте розумний період підготовки: наприклад, якщо роботу над завданням треба завершити до 1 травня, виділіть час на дослідження й підготовку протягом кількох годин кожного тижня, починаючи за один місяць до підсумкової дати. Зазвичай причиною провалу є не що інше, як зволікання й погана підготовка.

Заохочуйте нові способи навчання. Ваша дитина потребує інструкцій і вірно заданого напрямку, який відповідає її індивідуальному стилю навчання. Якщо вона краще реагує на візуальний ряд, включіть їй документальний фільм, інтерактивні DVD, а також впишіть в її розклад відвідування тематичних музеїв. Якщо вона втомлена безкінечними коментарями своїх однолітків, забезпечте їй роботу в малій групі.

Перш за все допоможіть дитині знайти свою пристрасть. Спрямовуйте дітей на те, від чого вони отримують задоволення, а не на те, чого очікуєте від них ви. Керуйте діяльністю дитини та спрямовуйте на теми, які створюють атмосферу довіри й надихають її на майбутній процес навчання.

За матеріалами сайту "Розвиток дитини" (http://childdevelop.com.ua/articles/edu/134/)