Інклюзивна освіта
Інклюзивна (франц. inclusif – включає у себе, від лат. include – вміщую, включаю) або включаюча освіта – термін який використовують для опису процесу навчання дітей з особливими потребами. В основу інклюзивної освіти покладена ідеологія, що виключає будь-яку дискримінацію дітей, що забезпечує рівне відношення до всіх людей, але створює особливі умови для дітей, що мають особливі освітні потреби.
Сім порад дитині, з особливими потребами
«Освіта для всіх»
В останні роки ЮНЕСКО вивчило підходи, які впливають на досягнення цілей «Освіта для всіх». Одна із цих основних стратегій виникла на ґрунті інклюзивної освіти. Концепція інклюзії – це цілісний підхід до вирішення багатьох із цих проблем. Все йде від переконання, що всі діти повинні відвідувати однакові навчальні заклади, незалежно від їх культурного й соціального рівня й від їхніх здатностей і можливостей. Зусилля повинні бути зосереджені на забезпеченні рівного формального доступу до всіх типів освіти. ЮНЕСКО визначає інклюзію як «процес обігу й реагування на розмаїтість потреб всіх, що навчаються через збільшення участі в навчанні, культурах і співтовариствах і скороченні відмови від надходження в навчальні заклади й відрахування з них». «Це приведе до змін і модифікації підходу, до структури в змісті, до загального бачення, що торкнеться всіх дітей певних потреб, і до переконання, що це є відповідальністю системи навчати всіх дітей».
Якість – необхідний елемент у заохоченні інклюзивної освіти, і право на освіту – це не тільки забезпечення доступу, але й забезпечення успіху кожної людини в освітньому процесі з раннього дитинства до дорослого життя при якісній освіті й твердому фундаменті для подальшої освіти й професійної діяльності. ЮНЕСКО наголошує, що просування систем інклюзивної освіти – ключ до того, щоб допомогти всім тим, хто виключений з освітню систему.
Система освіти повинна задовольняти потреби учнів, щоб кожний знав свої права, учився й розвивався. Це обов’язок всіх секторів уряду – працювати в співробітництві, щоб гарантувати більш послідовну освітню політику, звернену до виключених груп.
Можливості, цілі, зміст і значення інклюзивної освіти вимагають розширення. Це відбувається переважно через те, що моделі інтеграції не були задовільними, щоб відповідати потребам учнів. Дійсно, різні форми виключення, здається, беруть під сумнів здатність освітніх систем забезпечувати ефективне навчання.
Сучасне українське законодавство в області інклюзивної освіти в Україні
На сьогоднішній день інклюзивна освіта на території України регулюється Конституцією України, законом «Про освіту», законом «Про соціальний захист інвалідів в Україні», а також Конвенцією про права дитини й Протоколом №1 Європейської конвенції про захист прав людини й основних свобод.
В 2008 році Україна підписала Конвенцію ООН «Про права інвалідів». У статті двадцять четвертій Конвенції говориться, що з метою реалізації права на освіту держави-учасники повинні забезпечити інклюзивну освіту на всіх рівнях і навчання протягом всього людини життя.
Нормативна база
Постанова Кабінету Міністрів України від 15.08.2011 №872 "Про порядок організації інклюзивного навчання у загальноосвітніх навчальних закладах
1.1. ОСНОВНІ ПРИНЦИПИ ІНКЛЮЗІЇ
ВІСІМ ПРИНЦИПІВ ІНКЛЮЗИВНОЇ ОСВІТИ:
1. Цінність людини не залежить від її здібностей і досягнень;
2. Кожна людина здатна почувати й думати;
3. Кожна людина має право на спілкування й на те, щоб бути почутою;
4. Всі люди необхідні одна одній;
5. Справжня освіта може здійснюватися тільки в контексті реальних взаємин;
6. Всі люди потребують підтримки й дружби ровесників;
7. Для всіх хто навчається досягнення прогресу скоріше може бути в тім, що вони можуть робити, чим у тім, що не можуть;
8. Розмаїтість підсилює всі сторони життя людини.
Інклюзивні співтовариства:
Бути інклюзивним означає шукати шляхи для всіх дітей бути разом під час навчання (включаючи дітей з інвалідністю).
Інклюзія – це приналежність до співтовариства (групі друзів, школі, тому місцю де живемо)
Інклюзія означає – розкриття кожного учня за допомогою освітньої програми, що досить складна, але відповідає його здібностям.
Інклюзія враховує потреби, також як і спеціальні умови й підтримку, необхідні учневі й учителям для досягнення успіху.
─ В інклюзивному навчальному закладі кожного приймають і вважають важливим членом колективу;
─ Учня зі спеціальними потребами підтримують однолітки й інші члени співтовариства для задоволення його спеціальних освітніх потреб.
Важливі складові інклюзії:
- Розробити філософію, що підтримує відповідну інклюзивну практику;
- Всебічно плануйте інклюзію;
- У процес створення інклюзивного навчального закладу включаються й учителі й адміністрація;
- Залучайте батьків;
- Сформуйте розуміння інвалідності у працівників навчального закладу та учнів;
- Навчайте весь персонал закладу освіти (включаючи охоронців, кухарів і т. п.).
Хибні уявлення про інклюзію:
- Уявлення, що присутність у навчальному закладі самого по собі досить;
- Уявлення, що нормально кидати у воду того хто не вміє плавати;
- Фокусування не на цілях, а на діях;
- Коли основною спрямованістю послуг є навчання програмі, а не задоволення індивідуальних освітніх потреб дитини;
- Уявлення, що мовчазне сидіння – це нормальна альтернатива участі в навчанні.
Існуючі бар’єри:
- Архітектурна неприступність навчальних закладів;
- Діти з особливими освітніми потребами часто діагностуються такими яких неможливо навчати;
- Більшість вчителів і директорів масових навчальних закладів недостатньо знають про проблеми інвалідності й не готові до залучення дітей-інвалідів у процес навчання;
- Батьки дітей інвалідів не знають, як відстоювати права дітей на освіту й відчувають страх перед системою освіти й соціальної підтримки.
Законодавчі ресурси:
- Конституція України;
- Закон України «Про освіту»;
- Закон України «Про соціальний захист інвалідів»
- Протокол № 1 до Конвенції про захист прав людини й основних свобод;
- Конвенція про права дитини.
Правила інклюзивного навчального закладу
- Всі учні рівні в навчальному співтоваристві;
- Всі учні мають рівний доступ до процесу навчання протягом дня;
- У всіх учнів повинні бути рівні можливості для встановлення й розвитку важливих соціальних зв’язків;
- Планується й проводиться ефективне навчання
- Працівники, залучені в процес навчання, навчені стратегіям і процедурам які полегшують процес включення, тобто соціальну інтеграцію серед однолітків;
- Програма й процес навчання враховує потреби кожного учня;
- Родини беруть активну участь у житті навчального закладу;
- Залучені працівники настроєні позитивно й розуміють свої обов’язки.
Принципи формування індивідуальної програми навчання:
- Підходить для всіх учнів – не тільки для учнів з інвалідністю;
- Засоби пристосування до широкого кола можливостей учня;
- Спосіб виразити прийняття й повагу індивідуальних особливостей навчання
- Застосовність до всіх складових частин програми й звичній манері поводження в групі учнів;
- Обов’язок всіх працівників, залучених у процес навчання;
- Найбільш імовірне підвищення успішності учня.
Звичайний вчитель може бути успішним за умови, якщо:
- він досить гнучкий,
- його цікавлять труднощі й він готовий пробувати різні підходи;
- він поважає індивідуальні розбіжності;
- він може слухати й застосовувати рекомендації інших членів команди;
- він почуває себе впевнено в присутності іншого дорослого в навчальній аудиторії;
- він згодний працювати з іншими вчителями в одній команді.
Результати інклюзії:
- В учнів є можливість для значимої, активної й постійної участі у всіх заходах загальноосвітнього процесу;
- Адаптація як можна менш нав’язлива й не сприяє виробленню стереотипів;
- Заходи спрямовані на включення учня, але досить для нього складні;
- Індивідуальна допомога не відокремлює та не ізолює учня;
- З’являються можливості для узагальнення й передачі навичок;
- Педагоги загального й спеціального викладання розподіляють обов’язки в плануванні, проведенні й оцінюванні знань;
- Існують процедури оцінки ефективності знань, вмінь й навичок.
Інклюзивні співтовариства включають:
- Зміна поглядів у цілому:
- Розмаїтість включає кожного;
- Необхідність почати раніше, щоб змінити переконання:
- Чим раніше освоєна поведінка, тим краще вона запам’ятовується;
- Можливість для кожного бути успішним.
Соціальні зміни:
- Створення співтовариства, у якому кожен вважає свій внесок важливим;
- Створення співтовариства, у якому партнери працюють разом;
- Почніть із вашого маленького співтовариства – і ви побачите результат ваших старань по мірі поширення вашого досвіду;
- Дія відрізняється від переконань і теорії!
ВАРІАНТИ ВПРОВАДЖЕННЯ ІНКЛЮЗИВНОЇ ОСВІТИ В УКРАЇНІ
Спецшколи й інтернати – освітні установи із цілодобовим перебуванням що навчають, створені з метою надання допомоги родині у вихованні дітей, формування в них навичок самостійного життя, соціального захисту й всебічного розкриття творчих здібностей дітей. Також на території України існує система будинків-інтернатів соціального захисту, у яких різні освітні програми здійснюються силами соціальних педагогів. Однак де-юре такі будинки-інтернати не є освітніми установами й не можуть видавати документ про освіту. В 2009 році для будинків-інтернатів почав розроблятися спеціальний освітній стандарт.
Корекційні класи загальноосвітніх шкіл – форма диференціації освіти, що дозволяє вирішувати завдання своєчасної активної допомоги дітям з обмеженими можливостями здоров’я. Позитивним фактором у цьому випадку є наявність у дітей-інвалідів можливості брати участь у багатьох навчальних заходах нарівні зі своїми однолітками з інших навчальних груп, а також те, що діти вчаться ближче до будинку й виховуються в родині.
Домашнє навчання – варіант навчання дітей-інвалідів, при якому викладачі освітньої установи організовано відвідують дитину й проводять із нею заняття безпосередньо по місцю його проживання. У такому випадку, як правило, навчання здійснюється силами педагогів найближчої освітньої установи, однак в Україні існують і спеціалізовані школи надомного навчання дітей-інвалідів. Домашнє навчання може вестися по загальній або допоміжній програмі, побудованої з урахуванням можливостей учня. По закінченні навчання дитині видається атестат про закінчення школи загального зразка із вказівкою програми, по якій вона проходила навчання.
Дистанційне навчання – комплекс освітніх послуг, що надається дітям-інвалідам за допомогою спеціалізованого інформаційно-освітнього середовища, що базується на засобах обміну навчальною інформацією на відстані (супутникове телебачення, радіо, комп’ютерний зв’язок і т. п.).
Для здійснення дистанційного навчання необхідно мультимедійне встаткування (комп’ютер, принтер, сканер, веб-камера, навушники або аудіо-колонки в перспективі 3D технології і т. ін.), за допомогою якого буде підтримуватися зв’язок дитини із центром дистанційного навчання. У ході навчального процесу проходить як спілкування викладача з дитиною у режимі он-лайн, так і виконання учнем завдань, присланих йому в електронному виді, з наступним відправленням результатів у центр дистанційного навчання.
